Вакцина та COVID-19
Опубліковано: 22.01.2021, 14:17
Вакцина проти COVID-19
На сьогодні існує багато думок та публікацій щодо активної вакцинації проти коронавірусної хвороби. Деякі країни вже проводять вакцинальну кампанію. Інформації настільки багато, що неважко розгубитися, та ще гірше перелякатися від страшних фейків та міфів, які пов’язують з вакциною проти коронавірусної хвороби.
Давайте разом розберемося з вами у питанні вакцинації.
Історична довідка: штами віруса SARS-CoV-2, що викликають небезпечне інфекційне захворювання COVID-19, вперше були виявлені у грудні 2019 року. І вже на початку січня 2020 року китайські вчені розшифрували геном віруса. 30 січня 2020 року, у зв’язку зі спалахом захворювання ВООЗ об’явила надзвичайну ситуацію міжнародного значення, а вже 11 березня 2020 року епідемія була визнана захворюванням з ознаками пандемії.
Наприкінці лютого 2020 року ВООЗ виказала сподівання, що вакцина проти віруса SARS-CoV-2, який викликає захворювання COVID-19, стане доступною через 18 місяців.
Станом на травень 2020 року проводилось більше ніж 300 досліджень. До 23 квітня 2020 року до списку перспективних досліджень було додано 83 препарата, 77 з яких знаходилися на стадії доклінічних випробовувань, а 6 вже проходять клінічні випробовування на людях.
Сам процес створення вакцини ускладняється постійною мутацією вірусу. А ефективність вакцини визначається її здатністю викликати імунну відповідь в організмі людини.
Вакцини від COVID-19 розробляються на різних технологічних платформах і кожна з них має свої недоліки та переваги.
- Інактивовані вакцини – ті, що отримують шляхом вирощування SARS-CoV-2 в культурі клітин з послідуючою хімічною активацією віруса. Такі вакцини в своєму складі мають адюванти – посилювачи, зазвичай це гідроксид алімінію, вводять їх внутрішньомязово. Оскільки весь вірус представлений імунній системі, то і імунологічна відповідь очікується не тільки на білок SARS-CoV-2, а також на матрикс, оболонку та нуклеопротеін. Такою вакциною-кандидатом є CoronaVac від Sinovac Biotech, вакцини Уханьського та Пекинського інститутів, QazCovid-in НДІ проблем біобезпеки Казахстану.
- Живі аттенуйовані вакцини отримують шляхом створення генетично ослабленої версії вірусу, яка реплікується в обмеженій кількості, при цьому не викликає захворювання, але створює імунологічну відповідь, таку як при справжній хворобі. Перевагою таких вакцин є те, що їх можна вводити інтраназально, викликаючи імунну реакцію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів – головних вхідних воріт вірусу. Але недоліками такої вакцини є проблеми безпеки її виробництва і необхідність модифікації вірусу, а це потребує багато часу. Прикладом такої вакцини є SpyBiotech Великобританії та Інституту сироватки Індії.
- Векторні, ті, що не реплікуються. Велика група вакцин, що наразі перебуває на стадії розробки. Такі вакцини засновані на іншому вірусі, а саме на векторах аденовірусу, вірусах парагрипу, грипу, аденоасоційованого вірусу та інших. Більшість таких векторів вводяться внутрішньомʼязово, проникаючи в клітини людини експресують білок, на який реагує імунна система. Такий підхід має багато переваг, по-перше немає необхідності працювати з живим SARS-CoV-2 під час виробництва і такі схеми давно використовуються у виробництві вакцин, наприклад проти вірусу Ебола. Недолік полягає в тому що вектор може нейтралізуватися імунітетом, який вже попередньо виробився в організмі людини на цей вірус. Прикладом таких вакцин є Гам-КОВИД-Вак (Супутник V) НДІ ім.Гамалєї РФ, Оксфордстка/AstraZeneca.
- Векторні , ті що реплікуються створюються від аттенуйованих або вакцинних штамів вірусів. В деяких випадках використовують віруси тварин, які не розмножуються і не викликають захворювання у людей. Така модель викликає більш стійку індукцію імунітету. Вакцини також можна вводити крізь поверхні слизових оболонок. Так, наприклад, вектор на основі вірусу везикулярного стоматиту, кінської віспи находиться на стадії розробки Пекінського інституту біологічних продуктів.
- Векторні, неактивовані вакцини-кандидати, які знаходяться на стадії розробки. Процес інактивації перед самим застосуванням робить такий вектор більш безпечним, оскільки він не зможе реплікуватися в організмі людини навіть з ослабленим імунітетом. Але такі технології наразі перебувають на доклінічній стадії.
- ДНК-вакцини засновані на плазмідній ДНК, яка може вироблятися у великій кількості в бактеріях. Але такі вакцини демонструють низьку імуногенність, потребують специфічних умов транспортування та введення, що значно обмежує їх використання.
- РНК-вакцини з’явилися відносно недавно. Подібно як і ДНК-вакцинам замість самого антигену доставляється інформація про антиген. Такі вакцини показали перспективу за останні роки, багато з яких знаходяться в стадії розробки, наприклад від вірусу Зіка, цитомегаловірусу. Прикладом такої вакцини є вакцина-кандидат від німецького фармконцерну BioNTech, температура збереження якої −70 °C.
- Рекомбінантні білкові вакцини. Переваги таких вакцин у тому, що їх виробницво може проходити без застосування живого вірусу. За таким принципом вже працює вакцина FluBlok від вірусу грипа. Прикладом такої вакцини є рекомбінантна білкова вакцина-кандидат від Novavax.
Лікар-інфекціоніст Медичного центру - Євгенія МЕНЖУЛІНА
Корисна інформація